|
Makale Özeti:
|
Система правоохоронних органів України, що є частиною виконавчої влади, за своєю організацією та діяльністю не повною мірою відповідає соціально-політичній, економічній і криміногенній ситуації в країні. На необхідності реформування правоохоронної системи відповідно до суспільних потреб і можливостей держави було наголошено ще в перші роки незалежності України й досить широко задекларовано. Оскільки розроблені концепції реформування так і не реалізували, тема статті актуальна і нині.
Мета дослідження – проаналізувати ефективність процесів, пов’язаних із інноваційним стратегічним управлінням під час реформування правоохоронної системи держави; дослідити основні аспекти і фактори переформатування, а також динаміку подальших змін правоохоронних структур. Для досягнення мети застосовано комплекс методів: порівняльний, структурного аналізу, синтезу, індукції та дедукції.
Розглянуто процес створення структури місцевої поліції, яку організовуватимуть та фінансуватимуть громади. Оцінено нововведення кадрової політики відомства: незалежність та прозорість конкурсного механізму зайняття вакантних посад (включаючи керівні) у поліції. Розглянуто правовий порядок розгортання діяльності Консультативної місії ЄС, яка допоможе втілити європейський досвід у сфері стратегічного управління правоохоронною системою.
Наукова новизна статі полягає в дослідженні особливостей інноваційного стратегічного управління правоохоронною діяльністю в період кардинального реформування суспільства. Заплановані реформи розроблено із урахуванням міжнародних, у тому числі європейських, стандартів поліцейської діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в комплексному вивченні механізму поступового переформатування «усесильного» карального державного органу (міліції) в нову поліцейську структуру, що надаватиме суспільству послуги з охорони громадського порядку.
Подальші наукові дослідження доцільно спрямувати на пошук інноваційних шляхів вирішення проблем реформування правоохоронної сфери України.
|